Жизнь — это четки, составленные из мелких невзгод, и философ, смеясь, перебирает их

Share Next Entry
Людина у скляній будці
comte_delafere
Недавно подивився цікавий фільм під назвою "Людина у скляній будці" (The Man in the Glass Booth) маловідомого у нас режисера Артура Хіллера. Цікавий він мені був з двох причин. По-перше, це - фільм, який ніколи не виходив у наш прокат, та й на заході він не відноситься до ряду "попсових". По-друге, фільм на цікаву мені наразі тему: переслідування євреями нацистів після війни (справа Ейхмана і т. п.). Так от вперше я побачив фільм, у якому було публічно поставлене питання, яке мене давно цікавило. 

(Описую одну з сцен, а саме діалог між суддею-євреєм і свідком-євреєм):

-  Пане Вайнберг, вас було декілька сотень: тих, кого завантажили в вагони у Франкфурті (для вивезення у концтабір. - моя прим.), - питає суддя.
- Так.
- А скільки охоронців було, приблизно?
- Може, з 20.
- У якому році це було?
- В 1944-му.
- Отже, ваші сусіди-євреї щезали тисячами протягом п'яти років... Якщо вас було настільки більше, ніж охоронців, чому ж ви не напали на них?

Коли в історичній літературі чи документалістиці в черговий раз демонструють жахіття концетраційних таборів, я теж завжди задаюсь питанням: чому при такому лютому ставленні нацистів до євреїв, останні організовували так мало бунтів і майже не намагались дати серйозну відсіч (зразу на згадку приходить тільки повстання у Варшавському гетто)? Можливо, такі повстання були, а я просто про них не знаю, тому буду щиро вдячний за додаткову інфомацію. 

Так чи інакше, у фільмі є спроба відповіді на це запитання.

Кого тема зацікавила, прошу сюди: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2566489.

P.S. Максиміліан Шелл, який грав Голдмана/Дорффа, був премійований за роль "Оскаром" і "Золотим Глобусом". 






?

Log in